Людське тіло пристосоване для функціонування в умовах гравітації Землі. Тому час, проведений у невагомості космосу, може тривати роки, щоб повністю відновитись.
Астронавти Суні Вільямс і Бутч Вілмор повернулися на Землю після того, як їхня восьмиденна місія на борту Міжнародної космічної станції (МКС) несподівано перетворилася на дев’ятимісячне вимушене перебування. Тепер починається їхнє відновлення.
«Космос — це, безумовно, найекстремальніше середовище, з яким коли-небудь стикалося людство, і ми просто не пристосовані до життя в таких екстремальних умовах», — каже професор Даміан Бейлі, який вивчає фізіологію людини в Університеті Південного Уельсу.
Вихід у космос змінює людське тіло — і спочатку це видається приголомшливим.
«Це схоже на свято», — каже астронавт Тім Пік, який вирушив на МКС 2015 року.
Це схоже на те, якщо тижнями лежати в ліжку, не встаючи. Саме таким методом вчені вивчають вплив стану невагомості на організм людини.
Сила м’язів
Навіть просте стояння на місці задіює м’язи всього тіла, щоб утримувати вас у вертикальному положенні, а в умовах мікрогравітації на борту МКС цього не відбувається.
М’язова сила набуває іншого значення, коли все практично невагомо.
Прискорене старіння
Серцю та кровоносним судинам також стає легше, оскільки їм більше не доводиться перекачувати кров проти сили тяжіння, і вони починають слабшати.
А кістки стають слабшими і ламшими.
Має бути баланс між клітинами, що руйнують старі кістки, і клітинами, які створюють нові.
Але цей баланс порушується без зворотного зв’язку та опору, що виникають під час роботи проти сили тяжіння.
“Щомісячно близько 1% їх кісток і м’язів в’яне – це прискорене старіння”, – говорить професор Бейлі.
І це стає очевидним після повернення на Землю.
Відновлення кісткової маси може зайняти кілька років, але навіть у цьому випадку спостерігаються незначні зміни у типі кісток, які необхідно відновити після повернення на Землю та які можуть ніколи не повернутися до цілком нормального стану.
Але це лише м’язи і кістки — простір змінює все тіло.
Навіть типи корисних бактерій, які живуть у нас, – мікробіом – змінюються.
Рідини в організмі також переміщуються за умов мікрогравітації.
Замість того, щоб притягатися до ніг, як на Землі, рідина піднімається до грудей та обличчя.
Набряклість обличчя – одна з перших помітних змін в організмі.
Однак це також може призвести до набряку мозку та змін в очах, включаючи зоровий нерв, сітківку і навіть форму ока.
І цей «нейроокулярний синдром, пов’язаний із космічним польотом» може призвести до погіршення зору та потенційно незворотних ушкоджень.
Почуття запаморочення
Мікрогравітація також спотворює вестибулярну систему, яка відповідає за рівновагу та визначення сторони світла.
У космосі немає верху, низу та сторін.
Це може збивати з пантелику при підйомі нагору і потім, при поверненні, на Землю.
Тім Пік каже: «Початкова фаза, коли перестає паморочитися в голові, відновлюється рівновага і з’являються сили нормально ходити, займає всього два-три дні.
“Перші два-три дні на Землі можуть виявитися по-справжньому виснажливими”.
Побувати в космосі, побачити красу Землі з боку – це приголомшливо, але виснажливо для організму людини, адаптованого для життя в земних умовах.
